Палаццо Сан-Джорджо
Палаццо Сан-Джорджо італ. Palazzo San Giorgio | |
---|---|
44°24′33″ пн. ш. 8°55′44″ сх. д. / 44.40919444° пн. ш. 8.92886111° сх. д. | |
Країна | Італія |
Розташування | Генуя |
Тип | палац |
Стиль | готика |
Дата заснування | 1260[1] |
Медіафайли у Вікісховищі |
Палаццо Сан-Джорджо (італ. Palazzo San Giorgio) — палац XIII століття у місті Генуя в Італії, розташований на площі Карікаменто в середньовічному історичному центрі міста.
Палац побудований у 1260 році цистерціанським архітектором Фра Оліверіо на замовлення Гульєльмо Бокканегра, першого капітано-дель-пополо республіки Генуя.
Палац запланували як резиденцію капітано-дель-пополо (італ. palazzo del Capitano del Popolo) і створювали як політичний центр світської влади Генуезької республіки, альтернативний центру релігійної влади духовенства, який розміщувався в Соборі Сан-Лоренцо.
У 1261 році Гульєльмо Бокканегра уклав Німфейський договір з Михаїлом VIII Палеологом, згідно з якою генуезці отримували у відродженій Візантійській імперії торгові права і привілеї, які раніше мала Венеція в ліквідованій Латинській імперії. Венеційських торговців вигнали з портів Візантії і посольство Венеційської республіки в Константинополі було знесено, а його матеріали (зокрема статуї левів) були передані Михаїлом VIII генуезцям і були використані для прикрашення будівлі Палаццо Сан-Джорджо в Генуї.
У 1262 році Гульєльмо Бокканегра в результаті перевороту було вигнано з міста і палац було перетворено на в'язницю. За легендами в ній утримували Марко Поло, після того як він потрапив у генуезький полон внаслідок Битви при Курцолі. Перебуваючи в полоні, він в 1298 році надиктував мемуари Рустікелло з Пізи, який своєю чергою перебував у генуезькому полоні з 1284 року після Битви при Мелорії. Ці мемуари про подорож Поло до Китаю стали відомі як Книга чудес світу (фр. Le Dévisement du monde).
З 1340 року палац став штаб-квартирою судових органів для нагляду за портовою торгівлею і тут були розміщені митниці та офіси так званих Compere, органів влади, яким доручено управління кредитами від громадян міста[2].
У 1407 році усі Compere були об’єднані в єдину установу і це призвело до народження Casa delle Compere e dei Banchi di San Giorgio, або Банку Сан-Джорджо, одного з перших комерційних банків, створених в Італії, а можливо, й у світі. З 1451 року під управління банку Сан-Джорджо перейшла вся будівля, через що вона й дістала свою назву.
У 1481—1482 роках художник Карло Браческо прикрасив фасади ренесансними фресками в стилі тромплей. У 1571 році палац був розширений, а потім кілька разів реставрований.
З 1903 року в Палаццо Сан-Джорджо розташовується адміністрація порту Генуї. Розташований поблизу центру міста, старого порту та Акваріуму Генуї, він періодично відкриває свої двері для публіки та розміщує виставки з історії міста[3].
-
Західний фасад палацу з фресками Карло Браческо
-
Південний фасад палацу
-
Північний фасад
-
Східний фасад палацу
-
Фронтон фасаду
-
Брама
-
Центральні сходи
-
Маскарон з гербом Генуї (Хрестом Святого Георгія)
-
Вікна палацу в стилях трифора та квадрифора
- ↑ http://www.visitgenoa.it/en/palazzo-san-giorgio
- ↑ Palazzo San Giorgio | Visitgenoa.it Palazzo San Giorgio. www.visitgenoa.it (англ.). Процитовано 1 вересня 2022.
- ↑ PALAZZO SAN GIORGIO | Bene FAI. fondoambiente.it (італ.). Процитовано 1 вересня 2022.
- Giuseppe Felloni - Guido Laura Genova e la storia della finanza: una serie di primati?" 9 November 2004, ISBN 88-87822-16-6