Союзна адміністрація в Лівії
| Occupazione alleata della Libia (італ.) احتلال الحلفاء لليبيا (араб.) Союзна адміністрація в Лівії | |||||||||||
| військова адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
|
Прапор | |||||||||||
 | |||||||||||
| Столиця | Триполі | ||||||||||
| Мови | англійська, французька, італійська, арабська | ||||||||||
| Державний устрій | військова адміністрація | ||||||||||
| Історія | |||||||||||
| - Британська окупація Киренаїки | листопад 1942 | ||||||||||
| - Французька окупація Феццан-Ґадамесі | 1943 | ||||||||||
| - утворення Об'єднаного Лівійського королівства | 24 грудня 1951 | ||||||||||
| Валюта | алжирський франк (Феццан-Ґадамесі) єгипетський фунт (Киренаїка) триполітанська ліра(Триполітанія) | ||||||||||
| |||||||||||
.svg){kind=small}
Союзна адміністрація в Лівії (італ. Occupazione alleata della Libia, араб. احتلال الحلفاء لليبيا) — підконтрольні території Британської військової адміністрації в Лівії (англ. British Military Administration of Libya, італ. Amministrazione Militare Britannica della Libia, араб. الإدارة البريطانية العسكرية في ليبيا) в Киренаїці та Триполітанії з листопада 1942 року та французької військової адміністрації в Феццан-Ґадамесі (фр. Territoire militaire du Fezzan-Ghadamès, араб. إقليم العسكرية من فزان-غدامس) з квітня 1943 року. 24 грудня 1951 року британські та французькі території отримали незалежність утворивши Об'єднане Лівійське королівство на чолі з Ідрисом I.
У листопаді 1942 року сили британських військ захопили Киренаїку. До лютого 1943 р. останні німецькі та італійські солдати були вигнані з Лівії — Британія встановила контроль над Триполітанією, Киренаїкою. 11 квітня 1943 року територію Феццану захопили французькі війська.
Відповідно до мирного договору 1947 року з союзниками, Італія відмовилася від всіх претензій щодо Лівії. На своїх територіях Франція намагалася побудувати ту ж модель управління, яка існувала в Французькому Алжирі і доклала чимало зусиль для того, щоб зрештою інтегрувати регіон адміністративно і фінансово з цими так-званими Південними територіями. У серпні 1943 року, Французький комітет національного визволення попросив генерала Шарль Де Голля офіційно анексувати Феццан враховуючи його стратегічне значення[1].
У червні 1948 р. під час антиєврейських бунтів у Лівії загинули 12 євреїв та знищили 280 єврейських будинків. В результаті цих антиєврейських нападів та заснування держави Ізраїлю, призвели до того, що багато євреїв змушені були втікати із Лівії. В 1948—1951 рр. 30 972 лівійських євреїв переселилися в Ізраїль. До 1970-х років решта лівійських євреїв (близько 7000) були евакуйовані до Італії[2].
У 1949 році за підтримки Сполученого Королівства був створений Емірат Киренаїки[en] — Саїд Ідрис оголосив себе еміром Киренаїки на «національної конференції» в Бенгазі. Триполітанія залишилася й далі під керуванням британської військової адміністрації до об'єднання територій. В 1950 році на британських територіях статус військової адміністрації був змінений на громадянську[3].
У 1948 році місто Ґадамес був примусово приєднаний до Французького Тунісу, а Гат відійшов до Алжирської Сахари. обурені лівійські націоналісти виступили проти розчленування Феццан. Спроби Франції анексувати регіон наштовхуються на опір з боку США та Великої Британії, пізніше СРСР. Дозвіл на 10-річне продовження мандату для Франції був анульований. Феццан отримав автономію у складі Лівії. Ахмед Бей Сейф був призначений головою провінції у лютому 1950 при з'їзді місцевих старійшин, а губернатор прийняв титул резидента, в той час як французькі офіцери стали «радниками»[4].
24 грудня 1951 року британські та французькі території отримали незалежність утворивши Об'єднане Королівство Лівію на чолі з Індрисом I[5][6].
В період окупації Лівійських територій британськими та французькими союзними військами монети не карбувалися. До 1947 року в обігу офіційно знаходились розмінні монети Італії, хоча розмінні монети не вилучалися з обігу до прийняття незалежності державою. На французьких територіях Фаццану та на решті територіях Південної Лівії використовувався алжирський франк. На британських територіях в Киренаїці в обігу знаходився єгипетський фунт. На території Триполітанії друкувалася ліра, яка знаходилася в обігу до 1952 року до прийняття власної валюти незалежним королівством Лівія. Нові лівійські фунти обмінювалися за курсом: 480 лір за 1 фунт. Виготовлялися бони у вигляді марок, а також паперові банкноти номінальною вартістю в 1, 2, 5, 10, 50, 100, 500 і 1000 лір[7][8].
- ↑ Library of Congress: United Nations and Libya(англ.)
- ↑ Євреї в Лівії(англ.)
- ↑ Schulze, Reinhard (2002). A modern history of the Islamic world. I.B.Tauris. p. 135. ISBN 978-1-86064-822-9.(англ.)
- ↑ Schulze, Reinhard (2002). A modern history of the Islamic world. I.B.Tauris. p. 135. ISBN 978-1-86064-822-9.(англ.)
- ↑ Незалежність Лівії(англ.)
- ↑ Лівія
- ↑ Encyclopaedia of Historical Metrology, Weights, and Measures(англ.)
- ↑ Tripolitanian lira created(фр.)
- Chapin Metz, Hellen. Libya: A Country Study. Washington: GPO for the Library of Congress, 1987.
- Del Boca, Angelo. Gli italiani in Libia. Vol. 2. Milano, Mondadori, 1997.
- Sarti, Roland. The Ax Within: Italian Fascism in Action. Modern Viewpoints. New York, 1974.
- Smeaton Munro, Ion. Through Fascism to World Power: A History of the Revolution in Italy. Ayer Publishing. Manchester (New Hampshire), 1971. ISBN 0-8369-5912-4
- Taylor, Blaine. Fascist Eagle: Italy's Air Marshal Italo B
- Tuccimei, Ercole. La Banca d'Italia in Africa, Foreword by Arnaldo Mauri, Collana storica della Banca d'Italia, Laterza, Bari, 1999.
- Taylor, Blaine. Fascist Eagle: Italy's Air Marshal Italo Balbo. Montana: Pictorial Histories Publishing Company, 1996. ISBN 1-57510-012-6
